Помогите,пожалуйста.
1. Усi словосполучення є прислiвниковими в рядку
А зростали вкупi, жити по-новому, раптово зупинився, легко на серцi
Б занадто багато, видно далеко, дуже низько, так гарно
В дуже дорогий, яскраво виражений, лiс восени, добиралися вбрiд
Г робота похапцем, приходити щодня, щохвилини думаю, трохи втомлений
2. Додаток, виражений iнфiнiтивом, є в реченнi рядка
А Нам перемагать i жить!
Б Рiдний край щирiш любить научає нас розлука.
В Роса ще не встигла розiйтися туманом по зеленому полю.
Г Вона прислухається до них i ще не наважується втрутитися, висловити свою думку.
3. Неозначено-особовi речення – це речення, у яких
А головний член (присудок) завжди можна поєднати з особовими займенниками
я, ти, ми, ви, вiн, вона, воно, вони
Б особа-дiяч (я, ти, ми, ви) безпомилково встановлюється за формою головного члена речення
В неназвана особа-дiяч мислиться, як хтось iз певного кола людей
Г неназвана особа-дiяч мислиться, як будь-хто з людей
4. Неповне речення є в рядку
А А вона слухала мене, гладячи рукою моє чоло, очi, а потiм… потiм знову непомiтним рухом тулилася до мене.
Б Коли в’яне зелена трава, тодi клепають коси.
В Сухе згорить коло сухого, правдиве й добре – коло злого.
Г Писати тiльки правду. Не зраджувати її нi за яких обставин.
5. Пунктуацiйну помилку у видiленнi вставних компонентiв допущено в реченнi рядка
А Нелегко, кажуть, жити на двi хати. А ще нелегше – жить на двi душi.
Б А хлiбам колосистим здається немає кiнця.
В Старожили кажуть, що зима буде лютою.
Г Так холодно, що вже менi здається немилим свiт.
6. Необов’язковим є вживання тире мiж пiдметом i присудком у реченнi рядка
А Весь обшир мiй – чотири на чотири.
Б Днi пройшли. Одлетiла тривога… Лиш любов – як у серцi багнет.
В Силою примушувати народ зрiкатися мови – найбiльший злочин.
Г Синтаксис – це душа мови.