2. Структура географічної науки
Ще в античні часи в географії проявились два напрями: землезнавство і країнознавство. А найважливішою справою географії протягом століть було складання та уточнення карт.
Географія – це система природничих (фізико-географічних) і суспільних (економіко-географічних) наук, що вивчають географічну оболонку Землі, природні і виробничі територіальні комплекси, їх компоненти і взаємозв'язок між ними. Є й інші визначення географії. Наприклад, географія вивчає географічну оболонку Землі в процесі її антропогенної еволюції.
Зародившись ще в античні часи, географія розвивалась, міцніла, диференціювалась. Вона знала і періоди блискучих досягнень і часи застою.
Сучасна географія – це система наук. За влучним висловом Ю.Г.Саушкіна (1980) географічна наука – могутній стовбур з багатством гілок, що утворюють пишну крону, таке дерево життєстійке, але якщо відімруть гілки і географічна наука не буде мати галузей, що диференціювались, то і стовбур (єдина географія) засохне; якщо замість могутнього дерева те ж місце займуть невеликі деревця і кущі, що утворюють чагарник (геоморфологія, кліматологія, економічна географія і т.д.), то такий чагарник не замінить гіллястого дерева, приречений на поступове виродження. Отже географія єдина. Її не можна розривати на частини, відносячи фізичну географію до природничих, а економічну і соціальну – до суспільних наук. Ідеї єдиної географії закладені ще М.М.Баранським розвивались В.О.Анучиним та іншими. Більшість вчених сходяться на тому, що географія не є ні суспільною ні природничою наукою. Географічна наука намагається досліджувати зв'язки явищ та процесів у просторі і часі, їх інтерпретації.
На сьогодні географія утворює систему, куди ввійшли самостійні науки: фізична географія, економічна і соціальна географія, картографія, медична географія, військова географія.
Фізична географія поділяється на такі частини наук: загальне землезнавство, ландшафтознавство, регіональна фізична географія.
Економічна і соціальна географія поділяється на такі частини: загальна економічна і соціальна географія, політична географія, регіональна політична і економічна географія. Деякі з цих частин наук поділяються на окремі галузеві науки. Так, загальне землезнавство і регіональна фізична географія поділяються на: геоморфологію, метеорологію, кліматологію, гідрологію суші, географію грунтів, географію рослин, зоогеографію.
Загальна економічна і соціальна географія і регіональна економічна і соціальна географія поділяються на: географію населених пунктів, географію сільського господарства або окремих його галузей, географію транспорту. Крім наук географічних розвиваються і такі, що виникли на стику географії та інших наук, наприклад, геоморфологія, біогеографія та ін.
Об'єктом вивчення фізичної географії є географічна оболонка, а предметом вивчення – взаємозв'язки між окремими компонентами географічної оболонки Землі.
Географічна оболонка – це матеріальна система, що складається з функціонально взаємозв'язаних між собою окремих оболонок тобто літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери. Основні властивості географічної оболонки – цілісність, ритмічність, зональність.
Предметом вивчення економічної географії є територіальні системи продуктивних сил, територіальні системи сфер обслуговування, науки і культури. До першої групи систем входять, наприклад, країни, економічні райони, системи розселення, міста, транспортні системи та вузли. Економіко-географічні дослідження вимагають історико-просторового підходу, вивчення зв'язків і явищ. При розгляді територіальних соціально-економічних систем необхідний зв'язок із географічним середовищем, знання перспектив розвитку систем, прогноз. Економічна географія тісно пов'язана з історією, економікою, філософією, технікою, соціологією та іншими науками. Отже, економічна географія хоч і має свій об'єкт і методи досліджень не може успішно розвиватись без взаємозв'язків з іншими науками, насамперед географічними