Пі́сня про Рола́нда, також Пі́сня про Ролянда (фр. «Chanson de Roland») — старофранцузька епічна поема, що належить до циклу поем «Chanson de geste» (пісні про діяння). Іноді авторство поеми приписують Турольду, адже остання строфа твору гласить: «Тут і кінець настав Турольда джесті»[1].загалом збереглося дев'ять манускриптів поеми. Найдавнішим та найповнішим рукописом є так званий «Оксфордський» варіант, який уклав англо-нормандський писар у XII ст.[2]
«Пісня про Роланда» складається з 4000 віршів (в ранньому рукописі XIII ст. налічувалося 9000 віршів[3]), написаних давньофранцузькою мовою та поділених на асонансні тиради або «ле»,[4] які використовували та поширювали у своїх піснях трубадури та жонглери.
Історичну основу твору складає епізод розгрому басками у Ронсевальській ущелині в Піренеях (778) ар'єргарду військ Карла Великого, що відступали з Іспанії, на чолі з Роландом. У поемі баски-християни замінені маврами-мусульманами.
Вперше «Пісню» надруковано 1837 року в Парижі .[5]
Італійські поети Л.Пульчі, М.Боярдо й Л.Аріосто в своїх поемах переробляли оповіді про Роланда у дусі гуманістичних ідей Відродження.[6]
Це класичний приклад епіки, яка оспівує достоїнства лицарства, феодальної честі та віри.