Марко Поло – відважний мандрівник, любитель пригод, дослідник незвіданих світів. З імені цього венеційського купця починається доба Великих географічних відкриттів, його внесок у розвиток географії та культурології безцінний. Знання, які він здобув під час своїх подорожей, стали фундаментом для багатьох досліджень у майбутньому.
Марко Поло народився 1254 року у Венеції в сім’ї торговців. Його батько та дядько прокладали нові торгові маршрути від Чорного моря до Волги та в інших напрямках. Тож у першу свою подорож 17-річний Марко відправився разом із батьком та дядьком, які саме опановували торгові шляхи до Китаю.
Попутним завданням братів було налагодити дипломатичні відносини між Венецією та Китаєм, який на той час входив до складу монгольської держави Юань. Шлях до Китаю пролягав через Єрусалим. Брати вирішили, що чудотворна олія з гробниці Христа допоможе їм добитися прихильності хана Хубілая. У результаті так і сталося. Більше того, Марко так сподобався ханові, що той призначив його губернатором одного з китайських міст. Там юний мандрівник осів на 3 роки. Загалом Марко Поло провів у Китаї 17 років.
У віці 37 років Марко Поло став учасником поважної морської експедиції, яку організував хан, аби видати свою доньку заміж за перського принца. На шляху до Персії італійський мандрівник встиг відвідати Південно-Східну Азію, острів Суматру, Цейлон. Через 4 роки після смерті Хана Марко Поло повернувся до Венеції.
Про подальше життя мандрівника мало що відомо. Подейкують, що в період Венеційсько-Генуйської війни Марко споряджав військове судно і потрапив у полон до генуезьців. Мандрівника ув’язнили у казематі. Там він познайомився з чоловіком на ім’я Рустічану, який писав романи. Марко поділився з ним своїми історіями та спогадами, розповів про подорожі по Азії.