Ответ:
Найвідомішою працею академіка М. Грушевського є десятитомна «Історія України-Руси», у якій описано події в Україні від найдавніших часів до 1658 року.
«...Казимир осібного великого князя поставити не позволяв, але всю управу зіставив литовським панам. Литовські пани були вдоволені такими відносинами, що самі правлять землею по всій своїй волі. Не маючи над собою ніякої грози, вони тепер уже не вважали потрібним рахуватися з українськими та білоруськими панами, не полишаючи їм нічого. На Волинь давали намісниками часом українців, часом литвинів, а як умер Семен Олелькович київський, не схотіли віддати Київського князівства його родині. Даремно Семен нагадував перед смертю свою вірну службу Казимирові, післав йому в дарунок свій лук і свого коня, на котрім їздив на війну, та просив, щоб за сю службу був ласкав до його родини. Даремно й кияни просили, щоб дали їм князем молодшого брата Семенового Михайла, що тоді був литовським намісником в Новгороді. Литовські пани завзялися не давати Києва Олельковичам, а повернути його на звичайну провінцію й послати туди воєводою Литвина, Мартина Гаштовта. Казимир вчинив їх волю, дав Семеновій сім'ї князівство Слуцьке на Білоруси, а Київ дав Гаштовтови. Кияне, довідавшися, послали сказати, що Гаштовта не приймуть ніяк, бо він не княжого роду, та ще й католик. Двічі не пускали Гаштовта до себе, як він приїхав до них на воєводство. Благали Казимира, аби дав їм князя православної віри, а як не хоче — то хоч католика, але княжого роду. Але литовські пани завзялися, і кияне кінець кінцем піддалися, прийняли Гаштовта.
Ся подія зробила сильне вражіннє на Україні й на Білій Руси. З жалем згадували, як колись Литва київським князям давала дань ликом та віниками в своїй бідности, бо нічого путящого не мала, а тепер приходиться їй коритися у всім».
ну что-то такое вот
Объяснение: