Ответ: Обидві війни мали загарбницький характер, були війнами за розподіл сфер впливу, за панування у західному Середземномор'ї.
Обидві війни мали привід. Якщо приводом до першої Пунічної війни стала підтримка карфагенянами всупереч договору між Римом і Карфагеном Тарента, який був взятий в облогу римською армією у 272 р. до Р. X., то приводом до другої Пунічної війни було взяття у 219 р. армією Карфагена фортеці Сагунт, яка була союзником Риму.
Якщо перша Пунічна війна велася на території однієї із воюючих держав (Карфагена) і на острові Сицилія, за володіння яким і відбувалося це воєнне протистояння, то друга Пунічна війна велася як на території Риму, так і на території Карфагена.
У першій Пунічній війні, на відміну від другої Пунічної війни, римляни зазнали величезних втрат, викликаних природними катаклізмами (під час двох морських штормів було знищено чимало римських кораблів). Ці втрати суттєво впливали на перебіг воєнних дій і тривалість війни.
Объяснение: