Неандертальці займалися збиранням і полюванням. Жили в невеликих родових общинах, що складалися з двох-чотирьох родин, у яких існував чіткий розділ роботи за віковою й статевою ознаками. Надобщинних утворень не існувало і контакти одних общин з іншими могли відбуватися тільки для пошуку статевих партнерів. Неандертальці турбувалися про хворих і скалічених, принаймні по кілька років, якщо мали вдосталь їжі[3].
Вони, хоча невідомо чи всі, ховали своїх померлих. Знахідки у місцях життя неандертальців відокремлених і добре збережених черепів дають підстави вважати, що поховання було двоетапним: спочатку померлого ховали, а коли труп розкладався, діставали з могили череп. Деякі з неандертальців практикували канібалізм, що могло відбуватися як через голод, так і в ході обрядів. Хоча існують знахідки насічок на неандертальських знаряддях і покривання померлих вохрою, лишається під питанням, чи може це свідчити про наявність релігії, чи їх призначення було чисто утилітарним. Так, вохрою вони могли покривати себе за життя з гігієнічною метою[3].
Вважається, що у часи співіснування з кроманьйонцями, неандертальці перейняли від них виготовлення складніших знарядь, прикрас, використання символів. Контакти з людьми нового типу дали поштовх до розвитку власного мистецтва, зокрема прикрас. Однак неандертальці більше наслідували зразки їхньої культури, а не створювали нові, що стало однією з підстав їх витіснення людьми сучасного типу[6].
Водночас знайдені наскельні малюнки датовані 65-74 тис. років тому і вироби з черепашок 115—120 тис. років тому — це свідчить про наявність у неандертальців початків власного мистецтва. Живопис і артефакти знайдені у печерах Ла Пасьєга, Мальтравьєсо і Ардалес на північному сході, заході і півдні Іспанії.[7]
Неандертальці вміли використовувати саморобні інструменти та зброю, але, мабуть, у них не було метальної зброї - здобич вбивали ударом коротких списів, про що свідчать сліди розвинених м'язів на кістках правої руки. Це дивно, бо існує думка, що предки неандертальців гейдельберзькі люди (Homo heidelbergensis) (за сотні тисяч років до епохи неандертальців) використовували метальні списи знайдені поблизу м. Шенінген (нім. Schöningen).
На березі Луари в містечку Ля Рош-Котар (фр. La Roche-Cotard) був знайдений камінь приблизно 10 см заввишки, що має деяку схожість із людським обличчям. Це - шматок кременю з природним отвором, в який хтось забив плоский уламок кістки, закріплений, до того ж, кам'яним "клинцем". Створений предмет віддалено нагадує морду якоїсь тварини (можливо нагадує тільки нам – потомкам кроманьйонців). Камінь датований 35 тис. років тому. Це є свідченням, що у неандертальців було уявлення про мистецтво. Втім, аналогічних «личин» на інших стоянках поки не виявлено, що не дозволяє зробити однозначний висновок про існування подібного мистецтва
З неандертальцями пов'язані паралельні подряпини на кістках (Арсі-сюр-Кюр фр. Arcy-sur-Cure, Молодова), ямки на кам'яній плиті (Ля Феррассі фр. La Ferrassie). Іноді знаходять прикраси у вигляді просвердлених зубів тварин, що датуються близько 30-34 тис. років тому. Зразками справжніх малюнків є зображення тварини, видряпане на кістці зубра з стоянки Пронятин (поблизу Тернополя) з датуванням близько 30-40 тис. років тому, і не дуже чітка фігура оленя або лося на лопатці