Івоніка Федорчук — буковинський селянин —
працелюбний, чесний, дбайливий. Така ж і
дружина Івоніки Марійка . Вони, поки стали
власниками свого поля, багато витерпіли.
Все найкраще, що є в роду Івоніки, успадкував
старший син Михайло — батькова надія і
гордість. Кохана
дівчина Михайла, Анна — ця душевно тонка
натура, на долю якої випали болючі
переживання. Михайло, як і Анна, ніжний
душею, лагідний вдачею. Він у розпачі й
близький до самогубства, коли його
забирають до війська.
Молодший син Сава і Рахіра , на противагу
Михайлові й Анні, змальовані темними
барвами. Сава не хоче йти шляхом батьків,
ревно трудитися на землі. Помітивши, що він
байдуже ставиться до господарювання, до
покликання хлібороба, батько переймається
тривогою. Все ж він плекає надію, що син
помудрішає, навернеться до землі.