Ві́кінги (від старод.сканд.- víkingr, також нормани або варяги) — скандиномовні племена, що в Середньовіччі заселяли прибережну, а також континентальну частину Скандинавії та Балтійського моря. З 8 ст. стали широко відомими в Північно-Західній Європі як завойовники, пірати та купці. Згодом поширили свою експансію на всю Європу, Північну Атлантику таБлизький Схід. У Франції «північні люди» були відомі як «нормани», в Англії їх називали «данцями», у Візантії — «варангами», на Русі — «варягами». Часто на завойованих землях засновували власні поселення. В Англії, Нормандії, вІсландії, на Сицілії та у межиріччі Дніпра та Волхова утворили власні держави. Зрештою змішалися з місцевими племенами. Населення Ісландії, Фарерських та Шетландських островів вважається етнічними нащадками вікінгів у чистому вигляді.
У зв'язку з активною експансією скандинавів у період з 8 по 11 століття, його прийнято називати у європейській медієвістиці«Епохою вікінгів». Загальноприйнятими початком епохи вікінгів в історіографії вважається 793 рік — напад на монастир Св. Кутберта (ос. Ліндісфарн). А кінцем — 1066 рік, Битва при Гастінгсі.
Епоха вікінгів закінчилася з початком розбудови власної державності, в першу чергу в Данії.