Найвідоміший серед кобзарів - Остап Микитович Вересай (1803-1890). Народився він у родині сліпого скрипаля-кріпака. Змалку хлопчика захопила краса музики. Особливе враження на нього справляла гра кобзарів, він завмирав, чуючи звуки цього інструмента.
У 4 роки Остап осліп. Відсутність зору загострила в нього інші органи чуття, зокрема слух, розвинула музичну пам"ять. Він легко запам"ятовував мелодії та слова великих епічних творів. Найкраща освіта для сліпого сина, вирішив батько, - це наука в кобзаря. Тому з 15-ти років Остапа віддають на навчання. Спочатку він переймав мистецтво виконання в кобзаря Ю. Андріяшівського, потім - С. Кошового та Н. Коляди.
Цінуючи талант Остапа Вересая, відомий український посвітитель і меценат Григорій Галаган викупив його з кріпатцтва, познайомив з багатьма видатними культурними діячами. У маєтку Галагана Вересай зустрівся з Л. Жемчужниковим, який першим привернув увагу сучасників до такого явища, як кобзарство.
У 1875 р. Остап побував у Санкт-Петербурзі. Там він узяв участь у кількох культурно-мистецьких заходах. Вражені кобзарським співом, царевичі подарували йому срібну табакерку з написом "Кобзарю Остапу Вересаю від великих князів Сергія та Павла Олександровичів березня 4-го 1875 р.