Перепишіть, розкриваючи дужки і, де треба, вставляючи дефіс.
І. 1. Тихо(тихо) по землі ходить мир — щоденний, звичний (І.Жиленко.) 2. Мій синочок синьо(окий)в колисці усміхається мені. (В.Сосюра.) 3. Пильнуйте, люди добрі й щирі, не спіть, учені і женці! Чатують нас людино (звірі) з страхіттям атомним в руці. (В.Симоненко.) 4. Ніхто свого щастя (долі) не вгадає. (М.Стельмах.) 5. Страшно безсило (малим) чути себе перед мертю, але страшніше, коли ні за що вмерти! (Б.Олійник.) І ревуть паро (плави), гудуть паро (вози), і аеро (плани) прокреслюють слід. (В.Стус.) 7. Замерехтіло між двох світів щось невпізнанно (знане). (В.Стус.) 8. Не знав, не знав звіздар гостро (бородий), що в антисвіті є антизірки, що у народах є антинароди, що у століттях є антивіки. (Л.Костенко.)
ІІ. 1. Заходило сонце, мінялося барвами небо — то жовто (гарячими), то густо (червоними), то просинюватими. (Григір Тютюнник.) 2. Червоно (боким) яблуком округлим скотився день, доспілий і тяжкий. (М.Рильський.) 3. Над водою пропливало легеньке біло (сніжне) павутиння. (Ю.Збанацький.) 4. Небом котилися сірі з білим хмари, вряди (годи) вигулькувало сонце. (Вал. Шевчук.) 5. В'яже осінь ліси перевеслами бурштиново (коралово) жовтими. (Н.Забіла.) 6. Чудовий килим опалого листя осики то спалахує криваво (червоним) і малиновим кольором, то вилискує ніжно (рожевим), світло (жовтим), оранжевим. (Ю.Збанацький.) 7. Вітер жене стернею блякле перекоти (поле). (О.Гончар.) 8. Тільки рясним верхо (віттям) шептала вічно (зелена) сосна. (Леся Українка.)